Кольори на писанках:
що означають та як наносити

Як розфарбувати писанку: поради

• Перед фарбуванням

  Перед фарбуванням будь-якими фарбами необхідно знежирити яйце, щоб фарба рівномірно лягла на поверхню.
  Для цього майбутню писанку омивають оцтом або протирають ганчіркою, змоченою оцтом.

• Порядок фарбування

  Важливо дотримуватися порядку фарбування – від світлих кольорів до темних.
  Найпершими будуть елементи, передбачені білим кольором. Їх наносять воском просто на яєчну шкаралупу. Першою барвою, яку зазвичай використовують, буде жовта, якщо вона передбачена на вашій писанці. Наступною накладають темнішу барву – помаранчеву, цегляну, світло-зелену, гірчичну.

• Як взаємодіють кольори

  Зважте на те, як кольори перекривають один одного.
  Червона барва домінує на писанці. Вона «має силу» перекрити інші кольори, але сама не є найтемнішою. Опісля можна накладати сині, фіолетові, оливкові, коричневі кольори. Чорний стає завершальним етапом фарбування. Додавання чорного може домінувати, а може підсилювати уже нанесені кольори.

• Фарба і поверхня яйця

  На різні шкаралупки фарба наноситься по-різному.
  Так само й час занурювання у барвники може бути різним. Від 3-4 до 5-10 хвилин – залежно від інтенсивності фарбування і ваших очікувань від кольору.
  Радимо попередньо експериментувати зі змішуванням кольорів, щоб визначити, які барвники та які шкаралупки більше підійдуть для вашої найкращої писанки.

Які барвники краще використовувати

Барвники для писанки бувають як природного походження, так і штучні. Цікаво, що з появою штучних барвників на початку ХХ століття писанкарки дуже активно (звісно, за можливості) переходили на нові барвники, які давали яскравий та надійний результат.

Анілінові барвники

Анілінові барвники – не харчові! Їх не можна використовувати з харчовими продуктами, на варених яйцях.
Розчиняти барвник слід правильно:
• брати очищену воду (питну, не з-під крану!),
• заливати саме окропом,
• в усі, крім жовтих та помаранчевих кольорів, додаємо по 2 ст.л. оцту.
• щоб фарба добре «працювала», її температура має бути 25-30 градусів. За нижчої температури буде гірший результат фарбування, за вищої – розтопиться віск і зіпсує ваш візерунок.
Час фарбування – близько 5-7 хв. Для інтенсивнішого кольору – до 10 хв.
Не забувайте: анілінові барвники – хімічні. Працювати краще із посудом, який не використовуєте на кухні. І будьте уважні – барвник буде складно випрати з одягу.

Харчові барвники

Харчові барвники, що використовуються сьогодні, можуть легко стати заміною хімічним барвникам. Щоб колір був інтенсивніший, радимо подвоювати концентрацію барвника (наприклад, 2 стандартних пакетики на 0,3-0,4 л замість одного).
Не забуваємо для закріплення кольору додавати до розчиненого барвника оцет – 1 ст.л на 0,3-0,5л розчину.

Природні барвники

Природні барвники переживають відродження інтересу сьогодні. Природа дає нам неочікувані відтінки і можливості для фарбування.
Жовтий колір раніше отримували з яблуні (дички), відварюючи й настоюючи її кору. Виходила «яблінка» або «жовтило». Жовтий отримували ще із гречаної соломи. Добре фарбує куркума. Це - далеко не весь перелік джерел жовтого.
Червоний вдавався із настоянки звіробою. Пізніше почали використовувати барвник сандалового і червоного дерева, якщо це можна було дістати. За країною походження колір називали «бразолія».
Від жовтогарячих, червоно-бурих і брунатних кольорів можна отримати з лушпиння цибулі.

Глибокий коричневий настоювали на корі дуба або вільхи. Бурий також давала гречана полова. Багату палітру уміли отримувати з інших рослин:
• рожево-коричневий – з берези,
• чорно-коричневий – з ялівця;
• коричнево-сірий – з проскурини;
• зелено-коричневий – з осики;
Зелені барви виходили із полови конопляного насіння. Навесні робили барвники з молодих пагонів вересу, ялини, листя вільхи і берези. Фарбує зеленим також листя шпинату. На видутому яйці можна застосувати також зеленку.
Чорний колір – лушпиння соняшника. А ще – ялівець, ясен, ліщина. Сьогодні можна скористатися чорною оливкою, какао "голландська ультра" (дуже темний) і навіть чорнилом кальмара.
Сині і блакитні барви мають, напевно, найменше природних барвників. Але їх навчилися добувати:
• з тієї ж проскурини (жостір) – синьо-сірий,
• світло-синій – з дуба,
• сірувато-ліловий з берези.
Нині доступно більше синіх барвників: темний виноград, «синя» капуста, ожин», чорниця, баклажани та ін.

Щоб краще фарбувалося...

Багатьом доводилося чути ще одну назву писанок – галунки. Галун (алюмокалієві квасці) додавали до природних барвників для кращого зафарбовування.